З'ясовано механізми впливу тіотриазоліну на стан іоно-волюмо-кислоторегулювальних функцій нирок та основні параметри водно-електролітного обміну. Дослідження проведено на щурах за різної гідратації організму, тривалості введення препарату, стану нейрогуморальних механізмів регуляції водно-сольового гомеостазу. Доведено, що тіотриазолін проявляє м'яку сечогінну дію, збільшує екскрецію іонів натрію, калію, активних іонів водню, титрованих кислот завдяки зростанню швидкості клубочкової фільтрації, зменшенню процесів реабсорбції в ниркових канальцях під час активації в нефроні механізмів гломеруло-тубулярного, канальцево-канальцевого балансів і тубуло-гломерулярного зворотнього зв'язку. Встановлено, що ренальні ефекти тіотриазоліну більш виразні за умов курсового застосування, збільшення рідини та NO(II) в організмі, а також зниження мінералокортикоїдної активності. Зазначено, що тіотриазолін активує волюморегулювальну функцію нирок, збільшує натрійуретичну активність плазми крові і синтез (активацію) натрійуретичного гормону. Виявлено, що препарат зменшує об'єм позаклітинної (інтерстиційної) рідини, істотно не впливає на вміст води, іонів натрію та калію в тканинах. Встановлено підвищення протеолітичної (колагенолітичної) та фібринолітичної активності тканин нирок, серця, печінки. Зазначено, що нагромадження і розподіл тіотриазолу в тканинах залежить від тривалості його застосування.

  Скачати повний текст